Нора-Друк, незалежне видавництво сучасної літератури

Тут можна почути повний аудіо-запис з презентації роману Андрія Кокотюхи "Повний місяць" в київський книгарні Є 1 жовтня 2014 року. Модератор Микола Кравченко.

Книгарня «Є» та видавництво «Нора-Друк» 1 жовтня 2014 р. запрошують на презентацію нового детективу Андрія КОКОТЮХИ «Повний місяць».

Модеруватиме захід співзасновник видавництва «Нора-Друк», голова правління ГО «Книжковий простір» Микола Кравченко. Початок о 18:00, вхід вільний. Адреса книгарні: Київ, вул. Лисенка, 3 (М «Золоті Ворота».

Дія нового роману Андрія Кокотюхи розгортається восени 1944 року на Поділлі. Страшну таємницю вбивства людей біля містечка Сатанів беруться розгадати бойовий офiцер, фронтовик Андрiй Левченко, втікач із сталінського табору Iгор Вовк, жорстокий капiтан НКВС Сомов, дезертир Жора Теплий та повстанський сотник Грiм. Їхнi долi сплелися в тугий вузол, кожен має свiй секрет. Кому з них вдасться вистояти в двобої з перевертнем, на якого чутки покладають провину за скоєне? Чому автор обрав формат ретро-роману, що хотів сказати саме таким набором головних героїв, який планував фінал і чи є реальна основа у описаних подій – про все це та про багато що інше розповідатиме Андрій Кокотюха на зустрічі.

Джерело: фейсбук-сторінка Софії Філоненко

13 вересня, книгарня "Є" у Львові. Чудова презентація роману "Повний місяць" Андрія Кокотюхи.

Улюбленого письменника не тільки цікаво читати, але й корисно послухати. Я дізналася, що 1) він про кожне українське чудовисько пише один раз - мабуть, десь на черзі чупакабра 2) пильно стежить за списками бестселерів в американських виданнях і орієнтується на зарубіжні моделі белетристики - вірю, що котрийсь із його романів з часом буде в тих списках, 3) ключова проблема в "Повному місяці": хто страшніший для українців - гебісти або чудовиська? 4) спочатку це був кіносценарій - знаю, що роман вартий екранізації, 5) роман про те, як "наші перемагають їхніх", і це суперактуально.

Лауреат конкурсу "Коронація слова" Вікторія Гранецька на власному сайті веде "спецпроект" "Письменницькі спогади", де в міні-інтерв'ю відомі (і не дуже) українські автори розповідають історії про початок свого творчого життя.

Нижче читайте "Спогади" від Андрія Кокотюхи.

Пишу з семи років, тому спогадів як таких бути не може. Адже це означає – згадувати з семи років себе самого, своє життя. Бо писати стало частиною життя. Отже, що не згадай – усе буде письменницьким спогадом.

Наприклад, хоча б ось це: до дванадцяти років читав та, відповідно, писав лише казки. Які сам же ілюстрував. Там були пригоди звірів, котрі боронили ліс від піратів. У мене ніколи не було так званих «добрих» казок, а всі герої цих казок ожили в моїх друзях дитинства. Буквально: у мене їх тоді було п'ятеро, я кожного якось назвав і далі, коли писав, уже мав перед собою чітку портретну характеристику. Лисеня схожий на Сашка (а не Сашко на Лисеня), Бегемотик – на Сергія (хоча Сергій досі худий), ну і так далі. З того часу завжди бачу перед собою реальну людину, з якої пишу не характер, але портрет героя. Найвідоміший приклад: коли писав «Легенду про Безголового», бачив перед собою в якості головної героїні вродливу й сучасну корінну містянку – письменницю та юриста Ларису Денисенко.