Нора-Друк, незалежне видавництво сучасної літератури

В передачі Єлисаветградський Книговир №71 21.02.2016 (з 40 сек) розповідь про роман Артема Чапая "Понаїхали".

Джерело: Буквоїд

«Орли та янголи» Юлі Це. Свого часу ця книжка наробила багато галасу в Європі – тим і спонукала мене до читання. Віднайти на сторінках роману схему побудови внутрішнього світу пересічного німця, оскільки події відбуваються у Ляйпцизі та Відні, і чим, якими словами, вчинками і масштабними діями можна його вразити – це було б цікаво. Для мене, принаймні. Якби знав, яким те читання буде нелегким – напевно, не брався б. Бо авторка має неабиякий хист дев’ять десятих обсягу роману водити читача манівцями, аби розкласти все по полицях у одній десятій. Ще й оту одну десяту не гепнути окремим кавалком, а розмережити по всьому роману.

Джерело: chitalische

Підбірка цитат з книжки Богдана Образа "Київ – Париж (У пошуках застиглого часу)"

Краса – це лише початок жаху, який нам доведеться навчитися пережити…

Листи – це єдиний спосіб відчути одне одного. Адже не слід забувати, що окрім фізичного потягу існує духовна близькість. Справжні почуття.

Київські гопники звертаються до зустрічного перехожого «Вася», а паризькі гопники називають зустрічного перехожого «Тарас» (ta race – твоя раса).

Що далі подорожній мандрує, то більше загрузає у захоплюючих тенетах старого міста, де по бруківці їздили диліжанси, де закохані митці писали й змальовували своїх муз, де борці за свободу гинули на барикадах…

Джерело: http://blog.yakaboo.ua/

Мова піде про книжку Маркіяна Камиша «Оформляндія або Прогулянка в Зону». Це дивна книжка. Її читаєш так само, як автор ходить Зоною, – постійно зупиняючись, уважно дивлячись під ноги, продираючись через колючий дріт огорожі і чагарники…

Просуваючись Зоною, тобто перегортаючи сторінки, фіксуєш раз у раз у собі німе запитання: навіщо воно мені? Все це? Мені – людині, яка знала, що 26 квітня у Чорнобилі «бахнуло», тож заманювати людей на першотравневу демонстрацію у Києві не мало жодного сенсу, окрім людожерського. Людині, яка ніч простояла у черзі до залізничної каси, аби купити квитка і вивезти дітей з Києва. На свої очі бачити юрби людей, які тікали з Києва від Чорнобиля якнайдалі і наразі читати про «сталкера», який своєю охотою йде до пекла.