|
Відео-розповідь про роман "Понаїхали" |
|
|
|
Неділя, 27 березня 2016, 16:07 |
В передачі Єлисаветградський Книговир №71 21.02.2016 (з 40 сек) розповідь про роман Артема Чапая "Понаїхали".
|
Детальніше...
|
Happy end`у не буде, тут вам не Голлівуд |
|
|
|
Написав Віктор Душко
|
П'ятниця, 04 березня 2016, 16:34 |
Джерело: Буквоїд
«Орли та янголи» Юлі Це. Свого часу ця книжка наробила багато галасу в Європі – тим і спонукала мене до читання. Віднайти на сторінках роману схему побудови внутрішнього світу пересічного німця, оскільки події відбуваються у Ляйпцизі та Відні, і чим, якими словами, вчинками і масштабними діями можна його вразити – це було б цікаво. Для мене, принаймні. Якби знав, яким те читання буде нелегким – напевно, не брався б. Бо авторка має неабиякий хист дев’ять десятих обсягу роману водити читача манівцями, аби розкласти все по полицях у одній десятій. Ще й оту одну десяту не гепнути окремим кавалком, а розмережити по всьому роману.
|
Детальніше...
|
Цитатник з книжки «Київ — Париж (У пошуках застиглого часу)» |
|
|
|
Написав IPYSANCHYN
|
Неділя, 28 лютого 2016, 13:35 |
Джерело: chitalische
Підбірка цитат з книжки Богдана Образа "Київ – Париж (У пошуках застиглого часу)"
Краса – це лише початок жаху, який нам доведеться навчитися пережити…
Листи – це єдиний спосіб відчути одне одного. Адже не слід забувати, що окрім фізичного потягу існує духовна близькість. Справжні почуття.
Київські гопники звертаються до зустрічного перехожого «Вася», а паризькі гопники називають зустрічного перехожого «Тарас» (ta race – твоя раса).
Що далі подорожній мандрує, то більше загрузає у захоплюючих тенетах старого міста, де по бруківці їздили диліжанси, де закохані митці писали й змальовували своїх муз, де борці за свободу гинули на барикадах…
|
Детальніше...
|
Пікнік на даху або гімн фаталізму |
|
|
|
Написав Віктор Душко
|
Неділя, 28 лютого 2016, 13:20 |
Джерело: http://blog.yakaboo.ua/
Мова піде про книжку Маркіяна Камиша «Оформляндія або Прогулянка в Зону». Це дивна книжка. Її читаєш так само, як автор ходить Зоною, – постійно зупиняючись, уважно дивлячись під ноги, продираючись через колючий дріт огорожі і чагарники…
Просуваючись Зоною, тобто перегортаючи сторінки, фіксуєш раз у раз у собі німе запитання: навіщо воно мені? Все це? Мені – людині, яка знала, що 26 квітня у Чорнобилі «бахнуло», тож заманювати людей на першотравневу демонстрацію у Києві не мало жодного сенсу, окрім людожерського. Людині, яка ніч простояла у черзі до залізничної каси, аби купити квитка і вивезти дітей з Києва. На свої очі бачити юрби людей, які тікали з Києва від Чорнобиля якнайдалі і наразі читати про «сталкера», який своєю охотою йде до пекла.
|
Останнє оновлення на Неділя, 28 лютого 2016, 13:33 |
Детальніше...
|
|
|
|
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 Наступна > Кінець >>
|
Сторінка 5 з 29 |