Нора-Друк, незалежне видавництво сучасної літератури

Знайомтесь - Данило Червоний (Остап), він же - Микола Береза. Цей актор - один із дуже небагатьох, кому не було альтернативи. Проби пройшов блискуче, але ще до проб мені показали фото і відео. Я не затверджую акторів. Є професійніші люди, які роблять вибір. Зокрема, продюсер Володимирр Філіппов та режисер, дорогий Заза Буадзе. Але для себе я прийняв Миколу відразу. Пояснюю: за 17 років у та біля кіно зрозумів і вам раджу зрозуміти: сьогодні в кіно, заточеному на ширшу аудиторію, ніж десятеро снобів, грають типажі. Спілкування з Миколою дало розуміння: він не просто пройшов проби і був затверджений, тому гратиме. Він дуже хоче зіграти саме таку роль. Особисто мені було б приємно уточнення: не лише таку, а й ЦЮ. Окремо дякую Аллі Самойленко за точний вибір. І ще одне: у нас - багатолюдне, густонаселене кіно. Нових акторів на великий екран уже вийде більше трьох десятків. Не кажучи вже про литовських побратимів. Тому далі - стежте за публікаціями.

https://www.facebook.com/photo

Єдиний вдячний сюжет, який справді буде затребуваний сьогодні як романістами, так і читачами - повернення чи втеча з полону. Маємо класичну драму на три акти: початок війни для окремо взятої людини й полон, пекельні кола неволі та здобуття волі разом із завершенням війни для звільненого. В інший спосіб зараз навряд чи можна висвітлити та осмислити війну, що досі триває, краще, ніж це роблять зараз фронтові кореспонденти й телевізійні документалісти.

http://espreso.tv/article/2016/02/27/nedopysana_viyna_chomu_ukrayinci_poky_ne_potrebuyut_romaniv_pro_konflikt_na_donbasi

Треба спробувати інформувати громадськість регулярно через ФБ. Бо єдине джерело, котре подає регулярну інформацію про актуальне кіно- і книжкове життя в Україні - Вести. А отже, інформація спотворена. Якщо фільм Червоний стане лідером касових зборів в Україні, а телевізійна версія порве рейтинги, значить, ФБ таки на щось позитивно вплива.:)

Прочитав у Олексія Голобуцького, що Павла Зіброва обікрали і стирили всю фототеку. А ви кажете - українська музика нікому не потрібна! Тепер свої фонотеки переховають Іво Бобул, Степан Галябарда і Степан Гіга. Віктору Павліку можна не турбуватися: його фонотека нах нікому не впала :)