Не знаю, чи багатьом відоме це відчуття, коли тебе захльостує любов |
|
|
|
Написав Ірен Роздобудько
|
Неділя, 24 травня 2015, 08:50 |
«…Не знаю, чи багатьом відоме це відчуття, коли тебе захльостує любов, захльостує і душить — та так, що не продихнути? І ти перетворюєшся на якийсь всеохоплюючий «безтілесний дух», щоби оселити в ньому всіх своїх близьких, оборонити їх, прихистити в печалі і порадіти в радості… Цікаво, чим я можу збити цей пафос? Певно тим, що скажу — іноді ми можемо цілковито по-свинські не зізвонюватись місяцями: у кожного свої справи, роботи і турботи. Але відчуття того, що ми разом, що ми є — хоч де б були і де будемо! — незмінне. І в тому «останньому саду, де ми зберемось ОДНОГО РАЗУ», певно, ми так само не зможемо наговоритися…» («Одного разу»)
|