Нора-Друк, незалежне видавництво сучасної літератури

Украина онлайн

МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов

Навіжені з України PDF Друк e-mail
Написав Олена Журавльова   
Середа, 11 травня 2011, 20:26

Вечірній Київ, лого

Джерело: Вечірній Київ

Відомий письменник Максим Кідрук розповів «Вечірці» про свою творчість, зустрічі з крокодилами та купання з піраньями

«Далека латиноамериканська країна випалювала мозок, надила, немов кароока східна красуня, спокушала своїми розкішними принадами. І тоді я остаточно зрозумів: у мене є Мрія, ім’я її – Мексика». Утілювати цю мрію в життя молодий українець Максим Кідрук вирушив за дванадцять тисяч кілометрів від домівки, і сам-один пройшов Мексиканські Сполучені Штати від Тихого океану до Атлантичного. Коли він розповідав друзям про карколомні пригоди, часом небезпечні, часом кумедні перипетії тієї подорожі, хтось із них них запитав: «А чом би тобі не написати про це книжку?». Порада виявилась дуже своєчасною й корисною – книга «Мексиканські хроніки» здобула другу премію престижного літературного конкурсу «Коронація слова» та вийшла друком у київському видавництві «Нора-друк».

- Я роблю саме те, про що мріяв, – зізнався молодий літератор на презентації книги у столичній книгарні «Є».

Нічні сафарі, зустрічі з крокодилами та купання з піраньями – усе це є в книжках 26-річного письменника-мандрівника. Виявляється, спіймати піранью – не така вже й легка справа, але значно важче дістати з її пащі гачок, адже в цих риб гострющі зуби та миттєва реакція. Просто порибалити Максимові здалося не досить, він роздягся та пірнув у воду, розуміючи: якщо на тілі є хоч маленька подряпина, піраньї вчують запах крові й роздеруть його на шматки. На щастя, чи то піраньї були ситими, чи з іншої причини, до човна він повернувся неушкодженим.

Далі були чергові подорожі – до Еквадору, Перу, Чилі, Китаю, Бразилії, та нові книжки.

«Подорож на пуп землі» – це розповідь про острів Пасхи, розташований посеред океану, віддалений від найближчого суходолу на 4000 кілометрів. Колись на цій загубленій землі існувала одна з найзагадковіших цивілізацій в історії людства.

- Це місце просто зачаровує, туди хочеться повертатися знову і знову, – каже мандрівник.

Окрилений успіхом попередніх книг, Максим Кідрук вирішує подолати нову «літературну планку» – спробувати себе в белетристиці, і на світ з’являються «Навіжені в Мексиці». Це потішна розповідь про двох друзів Макса й Тьомика, які намагаються нашвидкуруч сколотити собі статок, торгуючи дихлофосом під виглядом дезодоранту для кіз, або, у наступних подорожах, уполювати слона в Південній Америці, де ці тварини ніколи не водилися.
Своїм вибуховим гумором книга нагадує твори Ільфа та Петрова.

Напружений сюжет, яскраві герої, дуже позитивна атмосфера. Саме таких книжок бракує сучасній українській літературі, яка переважно зосереджена на відтворенні або історичних, деколи трагічних, подій, або сучасності з усіма її проблемами й негараздами.

Проте життя триває, настають нові часи, і з’являються молоді, талановиті автори зі своїм гумористично-позитивним поглядом на світ.

Між тим, Максим подорожує далі. Нещодавно повернувся із двомісячної мандрівки країнами Близького Сходу, де вивчав рештки стародавніх цивілізацій, які, можливо, населяли долину Нілу задовго до перших фараонів. Він побував у Лівані, Сирії, Йорданії та Єгипті, відвідав пам’ятки прадавніх цивілізацій. На зворотному шляху опинився в епіцентрі революційних подій у Єгипті. На власні очі бачив, як мирна демонстрація громадян раптово перетворилася на криваву бійню. Вибираючись із охопленої вогнем країни, потрапив у геть невеселу пригоду: йому довелося доводити натовпу демонстрантів з палицями, котрі виволокли його з машини, що він не розповсюджувач наркотиків. Письменника врятувала пачка квитанцій з храмів, вони й переконали юрбу в тому, що хлопець – лише турист.

На моє запитання, чи не зачиняє Максим собі дверей до іноземних видавництв, адже гумор – це вельми специфічне явище, його вкрай складно перекладати, він пояснює, що «Навіжених» писав, адресуючи зокрема й європейському читачеві. До речі, Максим багато років жив у Європі, має там чимало друзів і навіть здобував освіту в Стокгольмі.

Молодий письменник не поділяє думок тих, хто весь час бідкається щодо тяжкої долі української книжки.

- Уже є Сергій Жадан, є Андрій Курков, є Люко Дашвар, є Василь Шкляр, твори яких мають великий попит і в нашій країні, і за кордоном. Їх знають, їх читають.

Та й продаж книг Максима Кідрука стабільно зростає. На зустрічі з ним приходить багато молодих читачів. З огляду на світову літературу, нагадаю: до появи книжок Джоан Роулінг про пригоди Гаррі Поттера традиційно вважалося, що діти та підлітки книг не читають. Проте згодом і Стефані Маєр, книжки якої також спрямовані на підліткову аудиторію, довела, що це було хибною думкою. Просто в кожного свій напрям, свої жанрові вподобання. Веселі й дотепні твори Максима Кідрука переважно цікаві молодому читачеві, а це дає надію, адже за молоддю – майбутнє.

- Звісно, поки що надходжень від продажу моїх книжок не достатньо, аби купити якийсь крутий автомобіль, але на життя вистачає, – посміхається Максим.

У найближчих планах молодого письменника та мандрівника – поїздка до Океанії. У видавництві «Клуб сімейного дозвілля» виходить його книга «Навіжені в Перу». А ще автор має намір підкорити наступну літературну вершину – написати трилер, події якого розгортатимуться в якомусь вельми екзотичному куточку земної кулі, а герої, певна річ, будуть молодими мандрівниками – невгамовними, непосидючими, словом, навіженими.
До речі, авторський тур Максима Кідрука Україною виявив абсолютно несподівану річ – українці, попри кризу та песимістичні прогнози стосовно майбутнього книги, залюбки читають сучасну літературу рідною мовою.