Нора-Друк, незалежне видавництво сучасної літератури

Украина онлайн

МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов

Піраньями по песимізму PDF Друк e-mail
Написав Олег Сінькевич   
Понеділок, 28 травня 2012, 07:37

Максим Кідрук Джерело: Буквоїд

Сучасна українська література представляє собою здебільшого песимістичну прозу. Час змін і переосмислень після розпаду УРСР, становлення нового пост-радянського покоління, намагання інтеграції з заходом, час нових інформаційних технологій, питання про самовизначення в рамках народу, звернення до культурної спадщини. Усе це настільки пройняте зневіренням, сумом і подекуди скигленням у суміші з популярним нині постмодерном, що навкруги все починає здаватися безперспективним, таким собі «темним лісом» без просвіту і надії. Хоча, дуже рідко, але влучно трапляються люди, які доносять через призму літер щось радісне, світле, сповнене молодого ентузіазму, хвилююче, що змушує озирнутися, зупинитися і повірити у себе, що саме ти творець своєї долі, а світ зовсім не такий жорстокий, небезпечний і цинічний, як його зображають у книжках та фільмах.

 

Максим Кідрук – яскрава особистість, український письменник і мандрівник, мрійник і реалізатор своїх мрій. Хлопець, за освітою інженер-енергетик, тобто «технар», виховувався на класичних пригодницьких книжках Дж. Даррелла, Ж. Верна, Р. Стівенсона. Перша його книжка, прочитана мною – «Мексиканські Хроніки», відкрила перед очима молодого львівського аспіранта новий світ. «Господи, це ж Мексика!» - подумав я. Країна на іншій частині земної кулі, про яку я знав лише з фільмів, стала реальністю для одного українського хлопця, який зміг зробити крок у своє нове майбутнє. В його герої я побачив відображення себе, своїх власних мрій, сподівань та роздумів. І те, що стримувало мене, все більше занурюючи в канву «буденного вівса», виплеснулося на сторінках цього захоплюючого роману про людину та її мрію у нашому технологічному і зайнятому світі. Враження після прочитаного настільки захопили мене, що недовго думаючи, я написав автору і розповів усе, що блукало у моїй голові. І автор відгукнувся. Зрозумівши, що він дійсно є тою самою людиною, яка живе на сторінках його книжок, я захопився подальшим вивченням наступних романів.

«Любов і піраньї» наразі остання творчість молодого українського письменника. На сторінках книжки автор знову вирушає у подорож, на цей раз у Бразилію. Підготовка і планування хоч і виявилися менш об’ємними за мексиканські, оскільки перша частина роману стосувалася сердечних справ Максима, проте не можна сказати, що перед нами чергова романтична історія невдалого кохання. Увесь спектр пригод, гумору і всього того, що викарбовує спогади про подорож у пам’яті нікуди не зник.

Справжня Бразилія, на мою думку, країна не зовсім туристична в сенсі комфортного проведення відпустки. Тропічний клімат, значні перепади вологості відповідно до різних частин країни, заболоченість і решта для когось приємних, а для когось ні речей. Але такі країни в першу чергу приваблюють мандрівників, шукачів пригод і дослідників саме первозданної природи і краси. Хтось має можливість безпосередньо подорожувати, а для когось книжки типу «Любов і піраньї», низка видань Джеральда Даррелла та інших виступають в якості віконця у світ. А якщо ти живеш серед кам’яних мурів і рекламних бігбордів, читання про країни з пригодницьких романів як мінімум варті витраченого на це вечора.

Книжка уявляє собою опис періоду життя Максима. Періоду порівняно невеликого, проте дуже насиченого. Стартовий пункт – Київ, місце розгортання історії – сердечний фронт. Чому автор вирішив почати саме з цього? Я думаю, що перш за все тому, що хотів занурити читача у вир своїх емоцій, які, власне, мимоволі підштовхнули його до подорожі. Зона бойових дій поволі перетворюється до планування майбутнього заходу, ставляться цілі і вирішуються шляхи до їх реалізації. Переїзд, аеропорт і та загадкова, часто скомпрометована у різноманітних мас-медіа південноамериканська країна Бразилія, котра зустріла мандрівників з України в особі гіда і натураліста Айлтона Лара. Звичайно, що опис походу по тропічній країні не може бути відрізаний від корінних мешканців – чотирилапих, лускатих і пір’їстих тваринок. А їх у цій книзі ви зустрінете по повній програмі, як це і належить такій літературі. До того ж, отримаєте нагоду скоштувати деякого екзотичного представника тваринного світу Бразилії, проте лише у «паперовому варіанті». Отож, перед вами розгорнеться істинна країна, а точніше її частина – Пантал, у суміші з пригодами, людськими взаєминами і мораллю, про яку ви дізнаєтесь на самому завершенні.

Я не буду переказувати сюжет книжки, думаю, читачі ознайомляться з ним самі. Перш за все я би хотів поділитися враженнями. Враженнями міського мешканця, який за свій недовгий вік бачив не так вже і багато з навколишнього світу. Мені дуже приємно читати про людину, чимось схожу на мене, яка вміє і втілює свої мрії та задуми у реальність. Мені подобається легкий і молодий стиль викладення, сповнений добрим гумором, де немає місця пошлості або злої іронії. Даний тип книжок є унікальним для сучасної української літератури не тільки тематично і емоційно. Коли молоді люди, ще не встигши набратися досвідченого цинізму вирушають у подорож і діляться усім, що відбувається з ними, мимоволі і сам починаєш запалюватися їх ентузіазмом, уявляти себе в подібних ситуаціях. А це означає мріяти! А кожне велике починання чи особистісне досягнення починається з мрії. Мабуть, найбільший кавалок цінності таких книжок полягає в тому, що завдяки ним ми можемо уявляти, фантазувати і знайомитися зі світом навколо нас. І розуміти, що ми не одні, і навколо теж є такі самі мрійники, романтики і активні особистості. На відміну від більшості нас, вони хочуть і роблять! Може, настав час і нам самим? Можливо, наступне речення буде дещо голосним, проте я би волів завершити написане саме так. Як казав відомий астронавт Ніл Армстронг: «Це маленький крок для людини, але величезний стрибок для людства».

Олег Сінькевич, Львів