Нора-Друк, незалежне видавництво сучасної літератури

ДО УВАГИ АВТОРІВ

До розгляду НЕ ПРИЙМАЮТЬСЯ рукописи: поезії, збірок оповідань, фантастики/фентезі, містики, книжок для дітей.
Рукописи (ВИКЛЮЧНО УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ) надсилати разом з інформацією про автора і твір (ПІБ автора, освіта, досвід, жанр твору, короткий синопсис або анотація твору) електронною поштою на адресу rukopys@gmail.com
Рукописи не рецензуються

Якщо впродовж трьох місяців від дати відправки рукопису видавництво не звернулося до Вас стосовно підписання угоди на видання, це означає, що твір до видання НЕ ПРИЙМАЄТЬСЯ! Автор може звернутися у видавництво за довідками щодо отримання твору за тел.: +38044 4590944.
Видавництво не несе відповідальності за роботу фільтрів «анти спам», що встановлені на поштовому сервері. Порадник з авторського права.

Украина онлайн

МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов

Прогулянка без сенсу і моралі PDF Друк e-mail
Написав Administrator   
Неділя, 15 травня 2011, 18:19

Джерело: Записки книголюба

Серія „Мандри” видавництва „Нора-Друк” наразі невелика, але прикметна тим, що презентує сучасні твори у жанрі подорожніх нотаток. Так склалося, що першою книжкою з цієї серії, що потрапила мені до рук, стали „Мексиканські хроніки” Максима Кідрука. І от переді мною лежить „Мандрівки без сенсу і моралі” Ірен Роздобудько. Звичайно, першим ділом на думку спадає їх порівняти і протиставити: дебют – досвідченості, подорож до однієї країни – мандрівкам у різні краї, порив і пригоди – виваженості та розмисловості. І хоча сам факт, що в сучасній українській літературі є різні за стилем написання твори про мандри, безперечно тішить і свідчить, що вона розвивається, однак порівнювати ці нечисленні книжки між собою було би надто суб’єктивно і, мабуть, трохи необачно.

Передусім слід сказати, що „Мадрівки без сенсу і моралі” – це твір, що кардинально відрізняється від усього, написаного письменницею до того. Якщо попередні романи авторки – це переважно детективи, трилери та психологічні драми, то зазначений твір великою мірою особистісний, в основу якого лягли реальні подорожі, події та роздуми пані Ірен. Книжка ця невелика за обсягом, складається з 10 розділів, присвячених різним країнам. Фінляндія, Швеція, Хорватія, Єгипет, Малайзія, Греція, Чехія, Америка, Ізраїль та Мальта – ось про що ви читатимете на сторінках „Мандрівки без сенсу і моралі”. І кожна оповідь позначена чаром певної країні, особливостями її культури, історії, менталітету її мешканців.

Назва цього твору дуже добре відображає суть книжки – „Мандрівки без сенсу і моралі”. Якщо ви подумали, що це щось на кшталт туристичного проспекту, мушу вас втішити (чи то пак розчарувати?). Вже з першої сторінки ви поринете у дуже особистісну прозу, а не заїжджені фрази, розраховані на широке коло охочих до мандрів. Як зараз говорять, це авторське письмо, що всуціль сплетене з індивідуальних відчуттів, вражень, думок, здогадів, бажань авторки. І вона дуже вправно дотримується цих меж, уникаючи широко відомої інформації та обриваючи розповідь там, де особисте чи одиничне переходить у загально відоме. Зокрема від самого початку пані Ірен зазначає, що визначні місця (храми, палаци, руїни, музеї тощо) є всюди, і вони всюди однакові. А от що справді різнить країну від країни, це кухня та визначні люди, тому наприкінці кожної оповіді вона додає 1-2 рецепти (найбільш відомі чи характерні страви) та імена чільних діячів, що спонукає не відкласти книжку й забути її, а піти й спробувати щось приготувати чи почитати більше про саму країну.

Крім усього вищесказаного, як обіцяє назва, твір цілком позбавлений моралізаторства. Це письмо дуже легке й ненав’язливе, можливість побачити світ очима пані Ірен Роздобудько і трошки заглянути у її власний внутрішній світ. Звичайно, читаючи „Мандрівки без сенсу і моралі”, ви дізнаєтесь багато нового й цікавого, наприклад, про історію появи пам’ятника Хлопчику-сирітці у Стокгольмі, хорватські заходи сонця, особливості грецької кухні та обслуговування та безліч усього іншого. А якщо вам примариться, що ви чуєте крики чайок на морі чи гамір з велелюдних вулиць, пахощі кави чи тонкий смак соусу, і вам захочеться відчути й побачити це особисто, то більшого, мабуть, й не слід чекати від дорожніх нотаток, адже найкраще, що вони можуть зробити – це передати дух певного місця, як і зробила тут пані Ірен.