Нора-Друк, незалежне видавництво сучасної літератури

Украина онлайн

МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов

уривки з творів
Анна Тарнава «Дванадцять місяців». Уривок PDF Друк e-mail
Написав Анна Тарнава   
Неділя, 04 вересня 2016, 18:03

Анна Тарнава. Дванадцять місяців. Обкладинка

Анна Тарнава
Дванадцять місяців. Роман. — К. : Нора-Друк, 2016. — 176 с. — серія «Читацький клуб». ISBN 978-966-8659-84-3

РОЗДІЛ I
ГРУДЕНЬ
ГУМА

Гарний місяць — грудень. Гарний тим, що рік добігає кінця, але однаково є ще трошки часу, аби встигнути дещо зробити. Перед самими новорічними святами голова вже забита думками про річні звіти та подарунки, але початок грудня заскочує нас в досить непоганому настрої. Організми наші ще навітамінізовані осінніми овочами, годинник перевели на годину назад, і завдяки цьому ми можемо довше спати, ще не надто холодно надворі, нас не валить з ніг грип, хтось придбав собі нову шубку і чекає нагоди її одягнути, дітлахи з радістю зішкрібають рукавичками з асфальту тоненький шар першого снігу і намагаються ліпити з нього сніжки, песики гуляють у смішних курточках з помпончиками, і лише я стою і дивлюсь на це все сумними очима і зітхаю. Зітхаю, бо все це чудово лише тоді, коли на колесах твоєї машини на початку грудня нормальна зимова гума...

— Сашо, я вже три тижні прошу! — з останніх сил я намагалася контролювати свій голос, зрозуміти ж аргрументи свого чоловіка я навіть не пробувала, і сімейна атмосфера у кухні дедалі більше попахувала скандалом.

— Я пам’ятаю, просто часу обмаль. Сама ж бачиш, робота, пацієнти, перев’язки. Ще й сніг випав, за прогнозом не повинен був.

Детальніше...
 
Сергій Батурин: «Шизґара», уривок з роману PDF Друк e-mail
Написав Сеогій Батурин   
Вівторок, 30 серпня 2016, 20:49

Сергій Батурин «Шизґара»Сергій Батурин "Шизґара". Роман. — К. : Нора-Друк, 2016. — 206 с. — серія «Читацький клуб». ISBN 978-966-8659-86-7

17. Легенди великого міста

— На Гідропарк не піду! — рішуче запротестував рудий Котя, аж підскочив і руками замахав. — Куди завгодно, тільки не туди!
— Чому це? — здивувався Сорока.
Гідропарк вважався одним із найбільш пристойних київських пляжів: з питною водою, туалетами, виносною торгівлею, прокатом човнів та навіть з дерев’яними лежаками. Щоправда, займати їх треба було зранку, замалим не на світанку, бо потім, як завжди: приходили якісь ловкачі й захоплювали по п’ять штук одразу, накривши їх великими банними махровими рушниками. Хто знає, були це спритники, які займали місце для своїх, чи пляжна мафія, завданням якої було окупувати всі зручні лежаки, щоб потім поступитися ними на користь особливо нужденних, не забувши при тому справити собі на чай помірну лепту… Якщо ти приходив раніше або разом з ними та займав кілька місць, вони, як правило, нічого не говорили, пляж був комунальний, і за великим рахунком ніякого права на ті топчани, крім нахабної пики, жоден з них не мав.
Хіба що добиратися з Дружби народів на Гідропарк було не надто зручно… Тролейбусом, трамваєм, а тоді ще — через Дніпро — метрополітеном. Або пішки через міст, якщо п’ятака шкода… Та шкурка за чиньбу явно ставала, надто вже переважав цей пляж своїх конкурентів.

Детальніше...
 
Ірен Роздобудько "Тут і тепер". Уривок PDF Друк e-mail
Написав Ірен Роздобудько   
П'ятниця, 26 серпня 2016, 22:47

Роздобудько Ірен. Тут і тепер. Обкладинка

За виданням:
Ірен Роздобудько "Тут і тепер". Роман. — К. : Нора-Друк, 2016. — 348 с. — серія «Читацький клуб». ISBN 978-966-8659-83-6

ЧАСТИНА ПЕРША
ЕЛЬМІРА

«Мед і Молоко під твоїм язиком…»

Зимовий виноград — мертвий виноград.
Його треба довго зігрівати на язиці, відбираючи крижаний холод аж доки відчуєш смак — солодкий, надто солодкий аби не вважати його штучним, підмороженим.
Ельміра — виноградна душа.
У неї на столі виноград, мов сіль або вода — мусить бути завжди. Так само, як і кава. Адже бабайлар, тобто дідусь, якого Елька ще застала живим, завжди казав: «Затям, перш ніж говорити про проблеми, в татарській оселі завжди подають каву!».
Ельміра затямила.
Хоча давно відійшла від традицій. Але каву варила таку, що всі проблеми відпадали самі собою. Лишалася атмосфера, в якій найбільшою Ельчиною проблемою було що і як подати на стіл, аби гості ще довго згадували їхній гостинний дім і з вуст у вуста переповідали, що затишнішого прихистку немає в усьому Києві, а, можливо, й у всьому світі, що тут можна нарізати любов, мов торт — кожному по величезному кусню. І виносити її з собою — для всіх, кому бракує.
Ельміра — щедра душа.
Їй не шкода ділитися тим, що в ній ніколи не вичерпується.
Детальніше...
 
Ірен РОЗДОБУДЬКО. КІНО НА ПАПЕРІ. Уривок PDF Друк e-mail
Написав Ірен Роздобудько   
Понеділок, 07 березня 2016, 21:18

Ірен РОЗДОБУДЬКО

КІНО НА ПАПЕРІ
Навчально-публіцистичні нотатки

КІНОДРАМАТУРГ – ПРОФЕСІЯ ЧИ ХОБІ?

«…В першому акті почніть інтригу.
В другому сплетіть інтригу так,
щоби до середини третього акту передбачити розв’язку було неможливо.
Завжди обманюйте очікування!
Наслідком цього буде те, що все,
що відбувається, не співпадатиме з очікуванням.
І дасть роботу розуму глядачів».

Лопе де Вега

Кіно на папері. Рис. 1Як гадаєте, хто є найпершою людиною в кінопроцесі?

Продюсер?

Режисер?

Актор?

А найостаннішою?..

Відповідь на запитання одна – сценарист! Адже все починається з вигаданої ним історії, яку він викладає на папері. І яка всім має сподобатися – продюсеру, режисеру, акторам.

І яку потім (коли сподобалась і прийнята до роботи!) критикують всі – від редактора чи продюсера до тітоньки, котра варить обіди на знімальному майданчику.

Однак краще почуватися «найостаннішим». Це допомагає не втрачати контроль над собою і тим, що пишеш.

І не впадати марно в амбіції.

Детальніше...
 
Хроніки свободи й розп*****ства PDF Друк e-mail
Написав Юрій Макаров   
Понеділок, 07 вересня 2015, 10:07

Іда Ворс. Нотатки про нашого хлопчика

Передмова Юрія Макарова до книжки Іди Ворс "Нотатки про нашого хлопчика"

Хроніки свободи й розп*****ства

Це було весело.

Зрозуміло, що епопея про Нашого Хлопчика – ніяк не документальні хроніки, але прототипи героїв і прообрази пригод, наскільки мені відомо, більш-менш документальні. Був такий шар життя в нашій недавній історії.

Радянські гіпі безумовно вторинні відносно тих, оригінальних, з Берклі та Вудстоку, й протест їхній був зовсім інший: не проти «одноповерхової Америки» з її лицемірством, протестантською етикою та звичкою надавати «інтернаціональну допомогу» всі­ля­ким покидькам, а проти парткому, «морального кодексу будів­ника комунізму», «...в СССР сєкса нєт» і решти совкової підлості й нудьги. Методи протесту теж трохи відрізнялися: ніяких демонст­рацій проти війни (бо негайно пов’яжуть), ніяких багатотисячних рок-концертів (бо хто ж їм дозволить), суцільне тобі непротив­лення злу насильством, праця тільки коли припече, а ще багато музики, багато дешевого алкоголю, повна розкутість у міжстате­вих стосунках, подекуди легкі наркотики (якщо вийде знайти), по можливості подорожі заради подорожей, тотальне безгрошів’я, глибокий філософський пофігізм і здатність радіти життю заради самого життя.

Детальніше...
 
<< Початок < Попередня 1 2 3 4 Наступна > Кінець >>

Сторінка 1 з 4