Нора-Друк, незалежне видавництво сучасної літератури

Анна БАГРЯНА

Анна Багряна — поет, прозаїк, драматург, перекладач.
Народилася 1981 р. у м. Фастові Київської області. За освітою — філолог (закінчила Київський Національний університет ім. Т. Шевченка).
Авторка поетичних книжок: «Суцвіття слів» (Київ, 2000) , «Поміж бузкових снів» (Київ, 2002), «Між богами і нами» (Київ, 2005), «Інші лінії» (Київ, 2008), «Мандрівка линвою» (українсько-польське видання у співавторстві з Войчехом Песткою, Львів-Радом, 2008), роману «Етимологія крові» (Київ, 2008), книги оповідань для дітей «Анна Багряна про Марію Заньковецьку, Олену Телігу, Вангу, Марію Приймаченко, Славу Стецько» (Київ, 2010), лібретто до мюзиклу «Глорія» (Донецький національний академічний український музично-драматичний театр, 2010), а також низки оповідань, новел, драматичних творів, опублікованих в літературних часописах, альманахах та антологіях.
Твори перекладені багатьма мовами.
За роман «Етимологія крові» була нагороджена Міжнародною україно-німецькою премією ім. О. Гончара та ІІІ премією конкурсу «Коронація слова – 2008».
Лауреат Міжнародного літературного конкурсу СФУЖО ім. Марусі Бек (Канада, 2009).
За книгу перекладів вибраних поезій Елисавети Багряної отримала нагороду «Срібне перо» (м. Варна, Болгарія, 2009).
Книги: «Дивна така любов»«Дошкуляка»

Фото: Ігор Жук. Львівський тиждень моди, 03.04.09.

Украина онлайн

МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов

Анна Багряна: «МОЯ ДУША – ЗАВЖДИ В УКРАЇНІ» PDF Друк e-mail
Написав Жання Куява   
Неділя, 20 липня 2014, 10:07

Анна Багряна. Фото з часопису Оксамит, черв. 2014Джерело: часопис "Оксамит", червень 2014

Анна БАГРЯНА, володарка спеціальної відзнаки конкурсу «Коронація слова - 2013» від МБФ «Здоров’я українського народу» за роман «Краще так»:

– Анно, ти належиш до авторів, яких відкрила «Коронація слова» і, не зважаючи на життя поза межами України, продовжуєш брати участь в цьому конкурсі...
– Справді своїй письменницькій кар’єрі завдячую саме «Коронації слова», бо коли 2008‑го здобула третє місце за роман «Етимологія крові» і потім підписала угоду з видавництвом на його вихід, то відчула впевненість у своїх письменницьких силах. Доти писала переважно поезію й трохи п’єси. Перемога в конкурсі стала для мене певним стартом, новим творчим відліком і стимулом не зупинятися на досягнутому. Можу сказати, що «Коронація слова» відкрила мене як прозаїка. Про конкурс не забуваю і подаю на нього тексти майже щороку. Це хороший шанс заявити чи нагадати про себе, привернути увагу видавців (режисерів) до нових творів.

– Якій «коронаційній» відзнаці ти вдячна найбільше? 
– Найпершій нагороді за найперший роман. Можливо, якби не ця премія, не було би й наступних текстів. Також для мене є дуже важливою відзнака за п’єсу для дітей «Навчи мене співати! » (2012 р), певно, тому, що драматургію почала творити значно раніше, ніж прозу.

– Як вдається не втрачати зв’язок з українською літературою, попри життя в Македонії?
– Це неважко хоча б завдяки соціальним мережам, де присутні мої колеги, видавці, однодумці. До того ж щороку беру участь у Львівському форумі видавців (хіба за винятком минулорічного, коли стала мамою) та інших літературних заходах. Для мене важливо залишатися в контексті українського літературного життя, бо я – українська письменниця. І пишу передовсім для українських читачів. Моя рідна мова –  українська, тому не можу писати жодною іншою. Моя душа – завжди в Україні. Де б не жила, не їздила, – на всіх виступах, фестивалях, у яких беру участь, завжди представляю свою країну. І завжди пишаюся тим, що належу до такого красивого, душевного, гордого, сміливого й волелюбного народу.